Одним із основних завдань вивчення інформатики як предмета у школі є формування інформаційної компетентності.

Я пропоную вам, колеги, короткий опис мого досвіду з розвитку інформаційної компетентності, безпосередньо для того, щоб учень став конкурентоспроможною особистістю суспільства.

Сподіваюсь прочитане далі буде корисне для вашої подальшої практики.

​

 Тема: Розвиток інформаційної компетентності як одна з умов формування конкурентоспроможної особистості суспільства

Одним із основних завдань вивчення інформатики як предмета у школі є формування інформаційної компетентності. Пропоную  короткий опис мого досвіду з розвитку інформаційної компетентності безпосередньо для того, щоб учень став конкурентоспроможною особистістю в суспільстві.

Інформаційно-комунікаційна компетентність як ключова – це здатність ефективно використовувати ІКТ у навчальній, дослідницькій і повсякденній діяльності задля вирішення інформаційних задач. Інформаційна компетентність є необхідною складовою для подальшого життя сучасної людини в інформаційному суспільстві. Майже всі професії потребують навичок швидко знайти інформацію, проаналізувати її, обробити, використати, зробити певні висновки. Але далеко не всі  учні вміють працювати з інформацією, а саме: співставляти розрізнені фрагменти, співвідносити загальний зміст з його конкретизацією, цілеспрямовано шукати інформацію, якої нестача, не володіють навичками цілісного творчого аналізу, цілепокладання, постановки гіпотези. Тому в  сучасному світі, щоб бути успішною конкурентоспроможною особистістю, людина обов’язково повинна володіти інформаційною компетентністю. Отже, робота над цією проблемою є актуальною.

Провідна ідея досвіду полягає в тому, щоб, використовуючи методику викладання  інформатики, забезпечити високу мотивацію пізнання, активну позицію учня і перехід процесу пізнання із категорії «вчити» в категорію «вчити свідомо і самостійно», створити умови для формування інформаційної компетентності учнів і тим самим сприяти успішній соціалізації їх у суспільстві та особистісному зростанню. Я вважаю, що Формування ключової інформаційно-комунікаційної компетентності учнів, зміст якої є інтегративним, відбувається у результаті застосування ІКТ під час вивчення всіх предметів навчального плану, реалізації діяльнісного, особистісно орієнтованого  та компетентнісного підходів.

Теоретичну основу досвіду складають гуманно-особистісна педагогіка Ш. Амонашвілі та В. Сухомлинського, технологія продуктивного навчання І.Підласого, методика  особистісно орієнтованого, евристичного навчання,  основні положення концепції компетентнісного підходу в середній школі  А. Хуторського. За А.В. Хуторським: "Компетенція включає сукупність взаємопов'язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), що задаються по відношенню до певного кола предметів і процесів, і необхідних для якісної продуктивної діяльності по відношенню до них; компетентність - володіння, володіння людиною відповідною компетенцією, що включає його особистісне ставлення до неї і предмету діяльності". Отже, володіти компетентністю означає мати певні знання, певну характеристику, бути обізнаним у чому-небудь; володіти компетенцією - значить володіти певними можливостями в якій-небудь сфері. Інформаційні компетентності формуються  за допомогою реальних об'єктів (телевізор, магнітофон, телефон, факс, комп'ютер, принтер, модем, копір) та інформаційних технологій (аудіо - відеозапис, електронна пошта, ЗМІ, Інтернет).  Це вміння самостійно шукати, аналізувати і відбирати необхідну інформацію, організовувати, перетворювати, зберігати і передавати її. Дані компетенції забезпечують навички діяльності учня по відношенню до інформації, що міститься в навчальних предметах і освітніх областях, а також в навколишньому світі.

В своїй практиці я використовую досвід класиків,  таких як А.Макаренко, К.Ушинський  і завжди користуюсь основними гіпотезами педагогіки. Вважаю недопустимим забувати про слова Ш. Амонашвілі,  який стверджує, що вчителі повинні уособлювати людину майбутнього, людину нового складу.  

Розвиток інформаційної компетентності відбувається впродовж вивчення всього курсу інформатики в школі. Інформатика – особлива дисципліна, рівень засвоєння (або незасвоєння) сприяє (або заважає) адаптації людини в суспільстві. Своєю найближчою метою я поставив відпрацьовування в учнів навичок та вмінь шукати інформацію, аналізувати її та застосовувати в своєму житті при розв’язанні тих чи інших задач.  Однією з основних задач  щодо досягнення поставленої цілі є вміння знаходити інформацію. І цю роботу слід починати з формування навичок працювати  з підручником. Вже маю перші результати. Так , у другому класі після оголошення  теми «Робочий стіл. Значки робочого столу»  пропоную знайти матеріал самостійно, і деякі з учнів можуть із легкістю це зробити. Продовжуючи подібну практику,  вже до кінця першого семестру третього класу  при роботі з друкованими зошитами  достатньо сказати: «Друзі, пропоную попрацювати з нашими зошитами», і учні за хвилину знайдуть сторінку із завданнями до даної теми. Починаючи з п’ятого класу,  я вводжу «правило»: «Я не знаю номер сторінки». З цього віку  я починаю привчати учнів шукати в тексті відповіді на конкретні запитання самостійно (при вивченні  теоретичного матеріалу.  Учням, які у молодшій школі вивчали інформатику, я пропоную знаходити визначення понять в мережі Інтернет (Додаток 1).

Подібна практика продовжується під час всього курсу.  Дітям старшого віку можна пропонувати самостійно опрацювати матеріали, ставлю проблемні питання, спонукаючи до певної дослідницької роботи. Так, вже у дев’ятому класі  при вивченні теми «Графіка», я пропоную самостійно порівняти переваги та недоліки векторної та растрової графіки, і більшість учнів виконує це завдання. Під час пошуку інформації ми не тільки знаходимо потрібний матеріал, але й аналізуємо його. На рівні підсвідомості учні розуміють, що потрібно не тільки правильно сформувати пошуковий запит, але й знайти потрібну відповідь. І результат залежить від попереднього вміння.

Зауважу, не варто очікувати одразу гарних результатів. Аби отримати досвід, потрібна постійна самостійна робота учнів. Тож  вміння пошуку інформації не зможе саме з’явитися без певних тренувань в шостому класі при вивченні теми «Інтернет». Помилки в учнів є і будуть протягом всього навчання, і я до цього критично не ставлюся, адже «не помиляється той, хто нічого не робить». Для вирішення проблеми  я  просто підкажу учневі, де знайти вирішення проблеми,  нагадую про пошукові системи, які дозволяють шукати файл за типом (розширенням), а не тільки текст чи веб-сторінку.

Крім створення сприятливих умов, аби учні навчилися шукати та аналізувати інформацію, я ніколи не забуваю  про мотивацію. «Те що ви вивчаєте неодмінно знадобиться в вашому житті. При використанні знань з інформатики ви полегшите будь-яке завдання», - ці слова я постійно підтверджую прикладами з життя. Пропоную самостійно сформулювати мету уроку, що підвищує рівень суб’єктивізації  навчального процесу, створенню внутрішньої установки на досягнення цієї мети і забезпечує більш продуктивну роботу протягом уроку.

 При вивченні теми «Компетентнісні задачі», показую учням де використовувати свої знання при самоперевірці (Додаток 2 ).

   Дуже важливо, щоб наші знання не були мертвими. У Стародавньому Римі на дверях школи був напис; «Не для  школи -  для життя». Тому при вивченні теми «Табличний редактор» я демонструю учням планування бюджету, запропоноване розробниками табличного редактора (Додаток 3. (Додаток 3),  або пропоную завдання: за допомогою табличного процесора розібратися, чи вигідний кредит у певному банку, яка переплата, тощо (Додаток 4).

Пропоную, щоб учні показали батькам можливості табличного процесора. Після цього  в них виникає мотивація для вивчення й подальшого матеріалу, бо найчастіше ці можливості спростовують роботу і життя дорослих.

Не менш важливим є системний контроль засвоєння рівня знань учнів. На мою думку,  найбільш коректною рефлексією є бачення й уміння застосовувати отримані на уроці  знання  в житті. Тому  в якості рефлексії  я найчастіше використовую практичні завдання.

          Як і кожна людина в цьому світі, я маю помилки в своїй роботі та часто зустрічаю різні проблеми.  Виділю основні із них. По-перше, це погане технічне забезпечення школи та деяких сімей. Коли я вимагаю від дітей самостійної роботи вдома,  далеко не всі мають вдома  ноутбук,  планшет тощо. Часто важко організовувати роботу на уроці так, щоб кожен зміг опрацювати теоретичний матеріал на практиці за комп’ютером. По-друге,     висока завантаженість учнів в позаурочний час завданнями з інших предметів, заняття в гуртках, секціях зменшують час на відпрацювання навичок роботи з інформаційними технологіями. Але основною проблемою вважаю протиріччя між знаннями і уміннями їх застосовувати, між колективною роботою в класі і індивідуальним розвитком кожної дитини. Шляхами подолання вважаю інтеграцію деяких шкільних предметів, створення і втілення в життя індивідуальних програм самоосвіти і саморозвитку дитини, впровадження елементів дистанційного навчання. 

Про результативність моєї роботи говорити ще рано, але перші результати вже є: мої учні застосовують ІКТ при підготовці до інших уроків, у них виникає прагнення до самовдосконалення.  Вони володіють  способами роботи з інформацією (пошук в каталогах, пошукових системах, ієрархічних структурах;  вилучення інформації з різних носіїв; систематизація, аналіз та відбір інформації); технічні навички збереження, видалення, копіювання інформації тощо), вчаться   перетворювати  інформацію (з графічної - в текстову і т.п.), набувають  навичок роботи з різними пристроями інформації (мультимедійні довідники, електронні підручники, Інтернет-ресурси, і т.п.). А головне: вчаться критичному ставленню до одержуваної інформації, вмінню виділяти головне, оцінювати ступінь достовірності , уміння застосовувати інформаційні і телекомунікаційні технології для розв'язання широкого класу навчальних задач.

Я завжди пам’ятаю, що вчитися складніше,  ніж вчити, тому на уроці намагаюся створювати продуктивну,  дружню  та доброзичливу атмосферу. Для мене кожен учень – це особистість, мій партнер і товариш для досягнення нашої спільної мети.

Отже, я  виконую свою роботу, в якій поєдную всі вище сказані аспекти та дотримуюсь вимог до етапів сучасного уроку.

​

Моє кредо: Вчитель – це наставник, який стоїть не вище учня, а знаходиться поряд!